Такі різні гості

Звільнена Польща

Польща нарешті може перевести подих. Не тому, що їх валідольна збірна вкотре не виправдала сподівань й не змогла вийти до плей-офф з найслабшої на домашньому чемпіонаті Європи групи. Нерви "пілкарчі" своїм землякам, звісно, поберегли. Але всі ті футбольні пристрасті видалися полякам дрібницями в порівнянні з нашестям червоної орди, яку один дуже вагомий в прямому й переносному значенні російський коментатор назвав в ефірі загальнонаціонального українського телеканалу "простими туристами". А як же по-іншому назвати людей, котрі влаштовують на вулицях чужої країни імперські марші, скандують на адресу жителів цієї держави образливі гасла й обклеюють вулиці серпочками й молоточками з підписом "Хазяїн вєрнулся"?

Мабуть, не сильно помилюся, якщо скажу, що в останніх хвилин десять поєдинку Польща – Чехія "кібіци" вболівали, щоб їхня збірна не відігралася. Бо та нічия не давала полякам нічого, натомість лише виводила до чвертьфіналу команду, яка в паралельному матчі "горіла" грекам. І, в принципі, на останніх секундах вроцлавського поєдинку, коли м"яч після удару польського капітана Блащиковскі зупинив на лінії чеський оборонець, диво ледь не сталося. Але вони, ті, хто безпорадно домучував за рахунку 0:1 свою зустріч у Варшаві, на такий презент не заслужили. Ні з ігрової, ні з моральної точок зору. Банально? Можливо. Але грекові Ґіорґісу Караґунісу, який бився в матчах своєї зібрної, наче лев, доля повернула боржок за нереалізований в першому матчі пенальті. Тих же, хто лише виценькувався своєю величчю, вищі сили милувати не стали.

Загалом Польща і Росія стали невдахами Євро-2012 через схожі недоліки. Цілкому очевидно, що і Франтішек Смуда, й Дік Адвокат не змогли підвести свої команди до турніру на фізично-функціональному піку. Поляків у кожному з трьох матчів вистачало на першу половину гри, коли вони мали ігрову перевагу, але запам"яталися бездарною реалізацією моментів. На другі тайми виходила зовсім інша Польща – в"яла й обережна, без натяку на агресію. Виняток складав лише матч з Росією, але тут радше далися взнаки два аспекти. По-перше, поляків гнала вперед публіка. Гравці розуміли, що з огляду на навколофутбольні фактори програти не можуть й діяли на морально-вольових якостях. По-друге, навпроти був такий же вимучений суперник. З іншого ж боку, той ажіотаж, який охопив Польщу, міг скутати футболістів морально. Але то – здогадки й версії.

На відміну від Польщі, Росія на цьому чемпіонаті не виглядала окриленою взагалі. Виграна 4:1 зустріч з Чехією? Але й у ній якоїсь надзвичайної рухливості переможці не продемонстрували. Вони краще впоралися зі стартовим хвилюванням й за умови двосторонньо обережної гри зуміли забити два швидких голи. Потім, коли суперник скротив рахунок й розкрився, команда Адвоката отримала змогу контратакувати.

Греки виявилися більш стійкими. Вони розуміли, що за рівнем індивідуальної майстерності суперникові поступаються. Відповідно Фернанду Сантуш взяв на озброєння перевірену часом чемпіонську тактику Отто Рехаґеля – оборонний "залізобетон". Правда, бездоганною гру еллінів в обороні не назвеш. Провалів не вдалося уникнути навіть після повернення до складу вилученого в першому матчі центрбека Папастатопулоса й заміни лівого оборонця Олебаса, котрий невдало зіграв в обох стартових матчах, на Цавелласа. Росія мала моменти. Але на завершальній стадії російські гравці діяли так, як грають футболісти, котрі погано відчувають м"яч тому, що до ніг, образно висловлюючись, прив"язані гирі. В грі росіян не було ні свіжості, ні легкості, ні куражу. Так, не було хворого Зирянова, але показово, що Ґлушаков, котрий замінив досвідченого півоборонця, був одним з кращих в команді Адвоката.

Греки терпеливо чекали свого шансу, розуміючи, що він обов"язково буде. Проте елліни навіть уявити не могли, що гол дасться настільки просто, що то буде не організована контратака чи стандартна ситуація. Торосідіс вкинув аут, а Жирков, перериваючи політ м"яча на своєму лівому фланзі, промахнувся. Караґуніс втік один на один з Малафеєвим і ударом на силу вразив дальній кут. Далі була перерва, а після неї – монотонний наступ червоних, в якому не було й натяку на імпровізацію, нестандартність. Греки до тих дій настільки звикли, що шансів супернику не давали взагалі.

Рівень відповідальності

Поляки в поєдинку з чехами виглядали майже так само. З тією лише різницею, що в першому таймі вони втратили три-чотири не напівмоменти, а справжні шанси забити. Але Левандовскі, Муравскі, Блащиковскі, Поланскі з вражаючою стабільністю били по горобцях. Точно так само, як і в першому матчі з греками. Воротар у суперників був, хвилюватися його змусили, але в гру він майже не вступав. Що еллін Халкіас, що Петер Чех.

Греки починали другий тайм проти Польщі в десятьох, але мали той матч виграти. Втім, Караґуніс не реалізував пенальті. Чехи ж свою нагоду використали сповна, коли на 72-й хвилині Томаш Гюбшман розрізним пасом знайшов Петра Їрачека, а той, вийшовши на побачення з Пшемиславом Титонем, пробив бездоганно.

"Кадра" своєю поразкою шокувала Польщу. Всю країну. Бо те, що робилося на центральній площі Варшави, на місці, де розташувалася офіційна фан-зона, пригадало кінець 80-х й революційні мітинги лідера "Солідарності" Леха Валенси. Людей зібралося кількасот тисяч й межі офіційної фан-зони їх, що логічно, не вмістили. Поразка ввела поляків в транс, багатьох розізлила. Але що бачимо через день? Футболісти "кадри" в повному складі виходять на сцену варшавської фан-зони, дякують вболівальникам за підтримку й вибачаються, що не виправдали їхніх сподівань. Жодних засвистувань з боку "кібіців", звісно, не було.

Капітан збірної Росії Аршавін, почувши, що команда не виправдала сподівань, не вибачався й навіть не виправдовувався. Він просто випалив: "Не виправдали ваших сподівань? Це ваші проблеми". Ось так, ні мало, ні багато. Тих людей, які підтримували цю команду, витрачали на виїзд великі грощі, по-людськи шкода. Хоча хіба таке відбувається вперше? Наразі росіяни зайняті традиційною після таких подій справою – пошуком крайніх. Безперечно, головну вину поклали на тренера. При цьому як від журналістів, так і від окремих фахівців російського розливу можна почути речі, від яких хапаєшся за голову. Доаналізувалися до того, що назвали Адвоката тренером, який, в принципі, ніколи нічого суттєвого не вигравав й що всі його попередні досягнення – воля випадку й обставин.

Втім, облишмо лузерів. Нехай їдуть додому, чубляться й знову набираються нахабства, аби називати себе великою футбольною державою. Віддаймо належне героям справжнім. Бо збірна – то не по 250 тисяч євро за одну перемогу в групі. То патріотизм. Не насадний, не плебейський, а справжній, коли гравці дихають в унісон зі своїм народом. Чемпіон Європи-2004, капітан греків Ґіорґіос Караґуніс після голу у ворота Росії сказав: "Вилітаючи з Афін, ми поклялися уболівальникам, що зробимо все від нас залежне, щоб, незважаючи на всі труднощі, з якими зіткнулася наша країна, вийти в плей-офф. Наші співвітчизники живуть жахливо, але ми хоча б подарували їм посмішку. Ми заслужили вихід у чвертьфінал, але важливо й те, як ми цього добилися – долаючи стільки перешкод. Все було проти нас. Всі судді працювали проти нашої команди. У нас мало бути сім очок, нам відмінили два голи і не дали пенальті. УЄФА має подивитися запис відео".

Розчленовані Нідерланди

Заключні матчі іншого квартету, який до старту називали "групою смерті" й найсильнішою групою в історії чемпіонатів Європи, таким драматизмом не відзначалися навіть близько. Хоча там теж були свої герої й невдахи. Збірну Нідерландів поряд з німцями й іспанцями називали головним фаворитом українсько-польського Євро. Однак команда ван Марвійка програла всі три матчу групового турніру й поїхала додому з ганьбою. Однією з причин провалу називають адаптаційний аспект – голландці всі три матчі зіграли в Харкові, а квартирувалися в Кракові. Тепер, нехай і не прямо, а опосередковано, таке рішення називають помилковим. Мовляв, часті перельоти не дозволяли сконцентруватися й адаптуватися до умов.

Хоча то складова. Основні причини голландського фіаско мають ігровий характер. Перше – очевидно, що Берту ван Марвійку не вдалося не те що вивести команду на пік форми, а й підвести її до Євро бодай в оптимальних кондиціях. Голландці виглядали млявими й прогнозованими. Володіючи надзвичайним, мабуть, найвагомішим в Європі атакувальним потенціалом, представники Країни тюльпанів в наступі були одноманітними й монотонними. Вони багато били по воротах, але не так, щоб у воротарів суперника не було шансів. Вони багато атакували, але цілісності, ідеальної взаємодії між ван Персі, Афеллаєм, Роббеном і Снейдером не було.

Ван Марвійк, маючи в обоймі фантастичних атакувальних гравців, так і не зумів створити гармонійного поєднання наступу з обороною. Два опорники де Йонґ та ван Боммел руйнували, але не починали атаки. Крайні оборонці ван дер Віл й Віллемс до наступу теж були майже не причетними, хоча що один, що інший здатні наступати доволі кваліфіковано. Гравці групи атаки відповідно майже не брали участі в оборонній фазі.

Нідерланди в ігровому аспекті були простими й прогнозованими. В матчі проти Португалії, який міг вийняти команду з прірви, ван Марвійк спробував зробити акцент лише на атаку – залишив у резерві капітана ван Боммела й молодого Афеллая й випустив другого, окрім ван Персі, номінального центрфорварда Гунтелара, а також потенційного диспетчера ван дер Варта. Вийшло ще гірше, бо тепер де Йонґ боровся в середині поля у відборі самотужки, а в атаці було на одного індивідуаліста й на одного залежного від передачі гравця більше. То за умови, що нинішній де Йонґ – то вже далеко не той агресивний бульдог зразка мундіалю-2010, здатний вигризти будь-який м"яч в будь-якого суперника. Зараз Найджелові бракує як фізичної, так і реакційної швидкості.

"Помаранчеві" агресивно почали гру з Португалією й швидко забили, коли, отримавши м"яча від Роббена, здалеку в дальній кут влучив ван дер Варт. Але той азарт хвилини до 20-ї зник. Натомість почали проявлятися розриви між лініями й катастрофічне нерозуміння центрбеків Влара та Матайсена. Власне, після одного з авантюрних вибивань стопперами рахунок зрівнявся. Моутінью, підхопивши м"яч, підключив до атаки правого оборонця Жоао Перейру, а той передачею врозріз вивів один на один з Стекеленбурґом Кріштіану Роналду. Гламурний капітан португальців, який до того вже встиг втратити дві нагоди відзначитися, на цей раз не схибив. А вдруге Кріштіану забив на 74-й хвилині, коли португальці піймали суперника на контратаці й Нані видав такий пас, що Роналду не забити вже не міг. Хоча за хвилини дві до того передача Кріштіану на Нані була ще зручнішою, однак Луїс вдарив зблизька у воротаря.

Мінорна Україна

Найприкріше для голландців, що шанс піти далі в них справді був. Німеччина у Львові перемогла Данію й вирівняла шанси всіх своїх суперників. В принципі, данці зробили все, що могли. "Бундесманшафт" з перших хвилин легко розривав оборону суперника й втілив перевагу в гол після прострілу Мюллера справа й переводу в дотик Ґомеса на Подольскі. Лукас забив й тим самим відзначив свій сотий матч за збірну 44-м голом в її складі.

Данці не приховували, що сподіваються виключно на стандарти. Й, коли суперник ще перебував на крилах ейфорії після забитого голу, скандинави змогли зрівняти рахунок. Якобсен подав кутовий, Бендтнер на лінії штрафного майданчика виграв повітряну боротьбу й відправив м"яча в район воротарської площі, де суперники зовсім забули про невисокого Крон-Делі. Міхаель головою свій шанс використав блискуче – 1:1. Цікаво, що забив Крон-Делі на 24-й хвилині, тобто, тоді ж, коли він провів переможний гол у ворота голландців. Зрештою, на цей раз результату від результативності лівого вінґера не було. Впродовж всього другого тайму німці методично розхитували оборону суперника. А коли суперник спробував розкритися, піймали його на контратаці. Йозіл віддав передачу на хід, до якої не дотягся Клозе, але яку замкнув правий оборонець Ларс Бендер. Останній замінював у складі дискваліфікованого Жерома Боатенґа.

Німці у чвертьфіналі зійдуться з греками. Чехи – з португальцями. Але то буде згодом. Наразі ж футбольне свято отримало відтінок мінору. Слідом за Вроцлавом Євро завершилося для Львова й Харкова. А також – для голландських та шведських фанатів, яких так сильно полюбили в столиці Слобожанщини й у Києві. Впродовж десяти останніх днів одні й інші створили містам незабутню атмосферу. Й, що показово й повчально для наших північних сусідів, багатотисячне перебування голландців й скандинавів не було для місцевих мешканців набридливим чи обтяжливим. Своєю доброзичливістю й вмінням створити свято голландці й шведи закохали харків"ян й киян не лише в себе, а й у свої збірні. То був інший, раніше не бачений для нас культурний рівень вболівання. При цьому ті ж шведи в столиці пили не менше, ніж пересічний українець перед кожним футболом. Може, навіть більше. Але притаманної нашим співвітчизникам агресії ті синьо-жовті, з якими Мазепа протистояяв російським чужинцям під Полтавою, не проявляли. Хоча їх збірна тут виключно програвала.

Так, у шведів попереду ще один матч. Але їхні вболівальники в суботу-неділю вже пакували валізи. Смислу залишатися на неважливий з турнірної точки зору поєдинок з французами вони не бачать, а придбані заздалегідь квитки роздають українцям безкоштовно, майже безкоштовно чи за пиво. Не дивно, що інтернет зараз наповнений оголошеннями з пропозицією купити квиток на поєдинок Швеція – Франція. Цікаво, що "тікети" в центральні сектори, котрі за номіналом коштують 1200 гривень, можна придбати в чотири рази дешевше. І нехай вас не лякають скандинавські прізвища на тих квитках. Буде добра пам"ять не лише про гру, а й про тих гостей, які так доброзичливо сприйняли нашу країну.