Антифанатське Євро

Чемпіонат Європи в Україні й Польщі майже сягнув екватору. Унікільність дебютної частини цьогорічної першості Старого Світу виокремлюється двома речами: високою результативністю команд й боротьбою УЄФА проти щонайменших проявів вільнодумства, позначення власної ідентичності вболівальниками на трибунах стадіонів. Футбольні чиновники спокійно сприймають той факт, що такі форуми перетворюються на затяжні пивні фестивалі, після яких тисячам людей треба проходити курси лікування від алкоголізму, але надто агресивно реагують на будь-які спроби фанатів відобразити через футбол національну ідентичність.

Історія – це екстремізм?

Мова, звісно, не про цинічні погрози росіян нагадати полякам про смоленську трагедію з падінням президентського літака. Нашим сусідам вистачило розуму не робити дурниць й не ганьбити себе на весь світ. Вони поступили по-іншому, прикрасивши власний сектор напередодні принципового протистояння з поляками банером зі зображенням князя Димитрія Пожарського, лідера народного повстання, котре вигнало на початку XVII століття польсько-литовські війська з Росії. На розтяжці, яка була розгорнута під час виконання російського гімну, зображений князь зі щитом і мечем з підписом англійською - «This is Russia» («Це Росія»).

Здавалося б, все цивілізовано, з доволі глибинним підтекстом. Звісно, полякам такий банер міг не подобатися, але й образливим його не назвеш. Де там! Наступного ранку після матчу свого носа висунула організація «Футбол проти расизму в Європі». Вона видала банерові категоричний діагноз, назвавши його «естремістським символом». Важко збагнути, який екстремізм приховується в прояві щирого, а не награного з медведем і балалайкою патріотизму до власної держави, проте росіянам згадали все – від побиття кількома десятками п’яних недоумків шістьох польських стюартів, до расистських вигуків на адресу чеського оборонця Ґабре Сілассіє, використання піротехніки на матчах й бійок з польськими фанатами. Тепер УЄФА погрожує покарати російську збірну зняттям шістьох очків під час відбірного циклу до Євро-2016.

Поставимо на місце росіян себе. Приміром, протистояла б наша збірна тим же полякам. Зважаючи на темні спільні сторінки історії, дошкульно вколоти певними згадками здатні як «біло-червоні», так й «жовто-блакитні». Для поляків монстрами вважаються наші національні герої Богдан Хмельницький та Степан Бандера, нам дошкульні їхні ідоли Ян Казимир чи Юзеф Пілсудський. Інша річ, що зараз стосунки між простими українцями й поляками потеплішали. Втім, гарячих голів вистачає всюди. Й не було б нічого страшного, якби одні згадали Жовті Води, інші – Берестечко. Більше того, в таких паралелях існує навіть певний символізм, бо тепер стосунки країни виясняють не в кровопролитних війнах, а на футбольному полі.

Звісно, є речі, якими спекулювати не варто, бо рана від наслідків спільної історії не затягнулася. До таких зокрема належить совєтизм 20-го століття. Польські власті, на відміну від наших малороських правителів з синдромом меншовартості, «серпочки-молоточки» заборонили законом. Й хотіли того росіяни чи ні, а правилам перебування в чужій країні змушені були підкоритися. То якщо не враховувати дрібничкових інцендентів зі стікерами. Але й попри це російські фанати потрапили в опалу.

Три тижні карнавалу

Після вчорашніх подій у Познані схожа обструкція, вірогідно, чекає й на хорватів. Балканці мало того, що використовували піротехніку під час матчу своєї збірної проти Італії, так ще й перед грою пройшлися по місту численною ходою. Спаливши прапор Євросоюзу, вони вимагали випустити з в’язниці генерала Анте Ґотовіну, засудженого міжнародним трибуналом до 2011-ти років тюрми за знищення невизнаної республіки Сербська Країна. Європейці не втямлять, мовляв, як можна захищати злочинця? Проте для хорватів Ґотовіна – герой. Їм начхати, що думають про генерала інші.

Між тим, під виття загального осуду піротехніку на стадіонах й в межах ігрових арен Євро-2012 використовували фанати збірних Польщі й Нідерландів. Важко сказати, що лихого вони зробили своїми вогненними акціями. «Пивні акваріуми», почувши, що то погано, безперечно, порушників спокою теж засуджують. Й не вмикають при цьому мізків хоч іноді. Адже яку небезпеку таїть у собі файєр й скільки відомо випадків, коли бодай хтось від використання піротехніки на стадіонах постраждав? Видається, що стихійні фейєрверки на вулицях спроможні завдати травм як тим, хто їх запускає, так і випадковим перехожим з вірогідністю набагато більшою. Але їх забороняти не спішить ніхто.

Такий він, сучасний футбол. Люди роблять на грі бізнес й не дуже рахуються з традиціями. Через те глибинна сутність принципового суперництва поступово втрачається. І не лише на клубному рівні. Німець Лотар Маттеус, приміром, задоволено говорить, що присутність турків та африканців зробила гру збірної, в якій він багато років був капітаном, різноманітнішою, цікавішою. Може й так. Але чи не показово, що в останнє великий титул «Бундесманшафт» здобував аж 16 років тому, коли підопічні Берті Фоґтса виграли Євро-1996? Нинішня Німеччина, може, виглядає, ефектніше. Але про притаманний для неї вольовий футбол, ефективні раціональність й прагматизм мова вже не йде. Хтозна, можливо, саме такої дещиці німцям й не вистачає, аби не просто добиратися до півфіналів й фіналів, а перемагати в них, як то регулярно ставалося з 1954-го по 1996-й?

Взагалі, зовнішня ефектна обгортка нинішнього Євро все наполегливіше наштовхує на думку, що оця стартова легкість, неймовірна впевненість в діях навіть зовсім молодих гравців, відсутність наміру зіграти обережно – то не лише тренд нинішнього Євро, а сучасного футболу загалом. Там, де за перемоги обіцяють великі гроші й кожен твій крок комерційно зважений, місце для щирих емоцій знайти непросто. Іншими словами, більшість футболістів на чемпіонаті Європи фактично продовжують клубні сезони, тільки в новій варіації складів. Й не треба сильно дивуватися, коли хтось цілує емблему на футболці – часто то не стільки прояв патріотизму, скільки данина моді. Точно той самий жест той же гравець звик робити й виступаючи за клуб.

Іншими словами, сучасні Євро й мундіалі хочеться назвати тривалим карнавалом, який тому й перетворюється в таке глобальне свято, бо відбувається, на відміну від фіналу Ліги чемпіонів, раз в чотири роки. Але раз пересічному вболівальнику це подобається, то тих, хто живе старими ідеалами, можна посунути, відсторонити. Зрештою, російських фанатів це стосується найменше. Патріотизм у них справді є, але розуміння справжньої суті футболу – навряд. Показово, що на українсько-польському чемпіонаті Європи не надто багато вболівальників з Англії й Італії, де фанатську субкультуру утискають дуже суттєво. Звісно, для організаторів їхня присутність стала б додатковим головним болем, але вони – то футбол з чоловічим обличчям…

Українські фанати, до слова, Євро іґнорують. Такою була реакція на репресії з боку правохоронців впродовж всього минулого сезону. Звісно, за умови, що стадіони забиваються й без того, таке явище проблемою не було б. Але лише в тому разі, якби наші вболівальники підтримували команду так, як в тій же Польщі, де дивитися матч улюбленого клубу чи рідної збірної сидячи вважається правилом поганого тону.

Зів’ялі тюльпани

Але нехай. Живімо карнавалом, тим досі незвіданим для нас святом. Матчі другого туру зіграли команди трьох груп, а жодного дострокового учасника чвертьфіналу нема. Навіть німці, котрі виграли обидва стартових матчі, теоретично ще можуть залишитися на узбіччі плей-офф. Таке може статися, якщо команда Йоахіма Лева програє у Львові Данії, а португальці переможуть голландців.

Збірна Нідерландів – то найбільша наразі загадка Євро-2012. Після стартової поразки від данців команда Берта ван Марвійка програвати у Харкові німцям не могла за жодних обставин. Але програла. Найперше тому, що в першому таймі «помаранчеві» допускали часті провали в середині поля. Дивна з огляду на атакувальний потенціал команди ставка ван Марвійка на двох опорних хавбеків ван Боммела й де Йонґа виглядає невиправданою вже другий матч чемпіонату поспіль. Й якщо у зустрічі з Данією два «хвилерізи» продемонстрували нездатність підтримувати атакувальний квартет, то зараз, зважаючи на міць середньої лінії німецької команди, нідерландці почали допускати провали в обороні при переході з атакувальної фази в оборонну.

Вільним простором двічі блискуче користувався Бастіан Швайнштайґер. Саме його передачі на Маріо Ґомеса призвели до двох голів у ворота Мартена Стекеленбурґа в першому таймі. В другій половині Німеччина продовжувала домінувати й могла виграти більш спокійно, якби не гол в середині 45-хвилинки від Робіна ван Персі. Він пробив з-за меж штрафної, влучивши поміж ніг Гольгеру Бадштуберу. Мануель Нойєр у воротах зреагував з запізненням й відбити удару не зміг. Втім, не скажеш, що в кінцівці голланці мали шанси, щоб зрівняти рахунок. Надто вже в’яло виглядає ця команда. Очевидно, фізична готовність збірної Нідерландів не надто висока.

В іншому матчі групи В Португалія у Львові сама собі створила труднощі, та все ж добила данців. В принципі, ця гра могла й не видатися такою результативною. Команди грали між собою в двох останніх відбірних циклах – до мундіалю-2010 й цього Євро. Не дивно, що почали вони дуже обережно. Але кілька факторів змінили становище кардинально. Перше – травма ключового опорного півоборонця скандинавів Нікі Цімлінґа. Він разом з Вільямом Квістом не дали свободи в середині поля голланцям, зараз же цілком справлялись з Мейрелешом, Моутінью й Велозу. Однак травма коліна сплутала карти. Цімлінґ пішов з поля на 16-й хвилині й відтоді перевага португальців ставала помітнішою. Хоча не настільки, щоб поруч з воротами Андерсена виникала серйозна загроза. Гол у ворота данців відбувся після того, як Моутінью навісив кутовий, а Пепе ударом головою вразив ближній кут. Через 12 хвилин Поштіґа замкнув простріл Нані справа.

Вартувало португальцям на мить втратити концентрацію, як ще до перерви автор переможного гола в матчі з Нідерландами Міхаель Крон-Делі після навісу зліва головою перекинув воротаря суперників Руї Патрісіу, залишивши на порожніх воротах Нікласа Бендтнера – 1:2. Втім, по перерві ситуація сильно не змінилася. Португальці контролювали хід гри, а за 15 хвилин до свистка могли зняти питання про переможця, однак Кріштіану Роналду, вийшовши один на один з Андерсеном, примудрився пробити на півтора метра мимо стійки. Після цього, коли ж на 80-й хвилині після навісу Якобсена Бендтнер головою забив другий гол, Роналду мав всі шанси стати антигероєм зустрічі. Врятував Португалію молодий Варела. Він провіві на полі всього сім хвилин, але, отримавши передачу від Фабіу Коентрау, зумів метрів з 13-ти точно пробити в ближній кут. В цьому епізоді не зорієнтувався оборонець данії Сімон Поульсен. Перебуваючи навпроти Варели, він вирішив не йти в підкат, а, сховавши руки за спину, блокувати удар. Португалець пробив так, що м’яч оборонця оминув – 2:3.

Італійські труднощі

В групі С ситуація теж неоднозначна. Іспанія, як і очікувалося, не залишила шансів Ірландії й вийшла у лідери. «Червона фурія» діяла в лінивій манері, довго контролювала м’яч в середині поля, але навіть при цьому відзначилася чотири рази. Може, команда Дель Боске проявила б більше агресії, якби вже на четвертій хвилині не зловив ґаву, пропустивши над головою удар від Фернандо Торреса, воротар ірландців Шей Ґівен. Другий гол по перерві, залишивши в дурнях відразу трьох оборонців суперника й відправивши м’яча у ворота поміж ніг одного з них, забив Давід Сілва. Третій м’яч, вийшовши один на один з воротарем, провів Торрес. Четвертий гол, щойно вийшовши на заміну, створив Фабреґас. Цікаво, що двом останнім авторам результативних ударів асистував Сілва.

Іспанія з чотирма очками лідирує, бо випереджає свого суперника за останнім туром Хорватію за різницею м’ячів. Балканці, в принципі, могли й програти Італії. «Скуадра адзурра» мала перевагу в середині поля й втілила її в першому таймі у гол, забитий Андреа Пірло зі штрафного. В другій половині ситуація кардинальним чином не змінилася, однак через егоїзм Балотеллі й пасивність Кассано збільшити рахунок команді Пранделлі не вдалося. Натомість хорвати на 72-й хвилині скористалися чи не єдиним шансом. Лівий крайній «Дніпра» Іван Стрініч подав зліва, а Маріо Манджукіч забив свій третій на турнірі гол. Цією нічиєю Італія поставила себе в скрутне становище. В останньому турі апеннінцям треба перемагати Ірландію й сподіватися, що в парі Іспанія – Хорватія не буде нічиєї. Якщо ж ці суперники розійдуться миром, італійців влаштує перемога з різницею в три м’ячі.