Юрій Павленко: "Фінал Євро-2012 буде в Києві"

- Минулої п’ятниці депутати розглядали дуже важливий Закон "Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні". Втім, наскільки мені відомо, ви до Верховної Ради не приїжджали. Були впевнені у позитивному голосуванні?

- Якщо бути точним, депутати розглядали в другому читанні законопроект "Про внесення змін до Закону України "Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні". Він був підготовлений Кабміном, пройшов перше та друге читання, і я не сумнівався, що Верховна Рада підтримає його максимальною кількістю голосів. Наше міністерство брало активну участь у роботі над цим документом, ми тісно співпрацювали з фракціями та депутатами і "зняли" всі проблемні питання. Тож мені не обов’язково було бути присутнім у залі Верховної Ради. Хоча там, звичайно ж, перебував представник Міністерства – мій заступник, який відповідає за питання підготовки до Євро-2012.

Взагалі у Верховній Раді документи рідко розглядаються за спрощеною чи пришвидшеною процедурою. Тим більше, якщо вони такі надважливі, як Закон стосовно Євро. Тому після першого читання ми два тижні плідно працювали над поправками, яких назбиралося дуже багато. Непростим було друге читання, поправок теж вистачало... Останні зміни ми вносили навіть вночі перед голосуванням. Депутати високо оцінили нашу роботу і більшістю голосів проголосували за документ. Цей закон довгоочікуваний і вкрай необхідний для того, щоб ми гідно підготувалися до Євро-2012.

Довідка За законопроект "Про внесення змін до Закону України "Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні" проголосувало 382 із 429 депутатів, зареєстрованих у сесійній залі. Прийняття законопроекту має за мету удосконалити процес підготовки до проведення у нас Євро-2012.

- Дещо раніше не таким безхмарним було голосування за інший Закон – "Про фізичну культуру і спорт", який так і не ухвалили. На вашу адресу були закиди, буцімто міністерство не вжило належних заходів, аби документ набрав необхідну кількість голосів…

- Будь-який закон після голосування у першому читанні стає власністю Верховної Ради. Надалі за його подальше просування відповідає парламент, а органи виконавчої влади – як, наприклад, Мінсім’ямолодьспорт – можуть виконувати лише консультативні функції з точки зору різних редакцій, доповнень, поправок. Міністерство сформувало робочу групу під головуванням мого заступника Мирослава Дутчака. І група, до складу якої увійшли спортивні фахівці, науковці, представники національних федерацій, спортивних товариств, щоденно працювала над законом, шліфувала його і зробила все для того, щоб голосування було позитивним.

Так склалося, що закон було поставлено на голосування у п’ятницю наприкінці робочого дня, коли багатьох депутатів, які підтримували документ, не було у сесійній залі. Тому закон "не добрав" зовсім трохи – за нього проголосував 221 депутат. Зіграла свою роль досить дивна позиція Міністерства фінансів, яке не погоджується з деякими положеннями закону і тому виступило проти його прийняття. Однак профільний комітет Верховної Ради та більшість депутатів – на боці нашого міністерства. Тому усі закиди на адресу Мінсім’ямолодьспорту я вважаю абсолютно безпідставними.

Цілком очевидно, що ми у першу чергу зацікавлені у прийнятті нової редакції Закону "Про фізичну культуру і спорт", адже нині працюємо за документом 1993 року, який не відповідає сучасним вимогам. Нагадаю, що в 2004-му нову редакцію депутати не підтримали. Наступного року, коли я став міністром, ми вирішили, що прийняття закону буде одним з наших пріоритетних завдань.

Ми плідно працювали над проектом, однак через зміну уряду я – як міністр – не встиг внести закон до Верховної Ради. 2007 року міністерство на чолі з Віктором Коржем так і не спромоглося "проштовхнути" до сесійної зали вже підготовлений документ.

2008 року ми знову відновили функціонування робочої групи і фактично підготували закон для внесення до Верховної Ради. Безпосередньо зробив це Віктор Корж – як народний депутат. Але це не дозволяє йому називатися автором законопроекту, над яким довгий час працювали багато людей. Зокрема, три міністри – розпочав роботу Микола Костенко, продовжили її я і Віктор Корж. Вже не кажу про те, скільки зусиль доклали для реалізації проекту фахівці робочої групи. Як правило, коли депутати вносять до Верховної Ради документи, над якими працювали багато осіб, принаймні, вказують про це в пояснювальній записці чи додатку. Це коректно і справедливо щодо авторства документу. А от пан Корж вважає інакше…

Переконаний, що ключова роль в швидкому просуванню і опрацюванню законопроекту в стінах Верховної Ради належить профільному комітету на чолі з Павлом Костенком, таким депутатам як Олександр Волков, Ельбрус Тедєєв, Равіль Сафіуллін, Валерій Сушкевич, яких я вважаю співавторами закону.

- Чи погодили Мінсім’ямолодьспорт і Міністерство фінансів спірні питання у статтях закону, і коли, на вашу думку, його ухвалять? - На жаль, протиріччя між нашими міністерствами залишилися нерозв’язаними, тож останнє слово – за Верховною Радою. З одного боку є позиція Міністерства фінансів, завдання якого – мінімізувати видатки. З іншого – позиція Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту. Наші вимоги далеко не захмарні, тому ми зробимо все, аби розвиток спортивної галузі фінансувався достойно. Сподіваюсь, депутати стануть на наш бік, адже ми – профільний виконавчий орган.

Що стосується терміну прийняття закону, впевнений, що найближчим часом законопроект, який пройшов додаткове опрацювання після другого читання, буде внесено на розгляд, і він набере необхідну кількість голосів. Можливо, окремі статті фінансового характеру, враховуючи економічну кризу, будуть відтерміновані з точки зору їхнього введення в дію. Однак я не сумніваюся, що взагалі закон буде ухвалено. Для мене це – ще й особиста справа, і я не збираюся зупинятися на півдорозі.

- У Верховній Раді не один день йшли перемовини про створення нової коаліції. Якби вона з’явилась, то цілком ймовірно, що суттєво змінився б склад Кабінету міністрів. Як вам працювалося у такій ситуації невизначеності? Адже думати про можливі пертурбації і працювати на перспективу дуже важко… - З подібною ситуацією я зіткнувся не вперше. Тричі йшов у відставку, але чотири рази повертався... Мій принцип – які б катаклізми не відбувалися, Міністерство повинне виконувати свої завдання на всі 100 відсотків. Цього разу я працював відповідно до графіку, не відволікаючись на зовнішні чинники.

Іноді міністерство і мене особисто серйозно критикують. Якби це була об’єктивна критика – вона б пішла на користь загальній справі. Проте як правило – це банальне зведення рахунків, яке топить і гальмує реформи у профільних галузях. Наведу конкретні приклади – щодо претензій в відсутності спортивного законодавства. Та спочатку – невеличкий екскурс.

До 2004 року дві структури – Держкомспорт і Держкомітет у справах сім’ї та молоді виконували суто технічні функції – проводили змагання, фестивалі чи інші заходи і майже не брали участі у нормативній чи законодавчій роботі. Коли ж Кабінет міністрів об’єднав комітети і створив Мінсім’ямолодьспорт, то завдання нової структури – як органу центральної влади – стали значно ширшими, зокрема, у напрямку роботи над законодавством. Адже Міністерство має займатися створенням і формуванням спортивної політики. А функції з підготовки і проведення змагань делегувати національним федераціям.

А тепер – суто факти. 2005 року, коли я вперше обійняв посаду міністра, було прийнято в 5 разів більше нормативних документів, ніж у 2004-му. Маю на увазі Закони України і розпорядження Кабінету міністрів. Позитивна динаміка зберігалася і 2006 року. Але вже наступного, 2007-го прийшла нова команда – і нормативна робота майже припинилася. З моїм поверненням на посаду, ми знову налагодили ефективну роботу, і 2008-го було прийнято вдвічі більше нормативних документів, ніж 2007-го. А цього року зробили ще один суттєвий крок уперед – лише за перший квартал ініціювали 11 законів, які були прийняті Верховною Радою. Це свідчить про те, що міністерство знає проблеми сфери і розуміє, як саме треба діяти. І результативно діє.

- Які конкретно важливі документи було прийнято останнім часом?

- Їх чимало – по всіх пріоритетних напрямках роботи Міністерства. Якщо говорити концептуально, ключовим є Указ Президента України "Про національний план дій щодо реалізації державної політики у сфері фізичної культури і спорту". Віктор Ющенко підписав його 2 серпня 2006 року. Указ визначив розвиток фізкультури і спорту як пріоритет державної політики, і завдяки цьому в наступні роки вдалося реалізувати низку важливих програм і прийняти ряд законів.

Так, що стосується спорту вищих досягнень, нам вдалося переконати Кабінет міністрів збільшити суми преміальних для атлетів і, що дуже важливо, їхніх тренерів, які раніше отримували вдвічі, а то й утричі менше, ніж їх вихованці. Згодом ми змінили систему забезпечення національних збірних – екіпіруванням, інвентарем, харчуванням… Окремо Віктор Ющенко підтримав нашу ініціативу щодо зарплат видатним спортсменам – ветеранам, які прославляли Україну, але потім з тих чи інших причин не отримали достойного матеріального забезпечення.

З останніх важливих рішень варто згадати затвердження Кабінетом міністрів такого важливого документу як "Стратегії формування сучасної системи олімпійської підготовки на період до 2020 року". Фактично вперше наша держава задекларувала свою спортивну політику на десятиріччя. Тобто ми перейшли від так званого ситуативного планування до стратегічного і маємо перед собою чітку "дорожню карту" – завдання на майбутнє, які треба починати вирішувати вже зараз.

"Стратегія" базується на п’яти базових елементах: 1) реформа фізичного виховання в навчальних закладах; 2) реформа ДЮСШ; 3) створення мережі Центрів олімпійської підготовки; 4) генеральний план розвитку спортивної інфраструктури – як регіональної, так і за видами спорту; 5) спортивна наука, медицина та антидопінгова політика.

- Ви згадали про реформу фізичного виховання у навчальних закладах… Вона давно назріла, бо слабке здоров’я нинішнього покоління – дуже болюча проблема. Які конкретні кроки зроблено у цьому напрямку?

- Нещодавно за нашої ініціативи почалася розробка фізкультурно-оздоровчого комплексу тестування учнів "Крок до здоров’я". Очолюють робочу групу заступники міністрів Мінсім’ямолодьспорту, Міністерства освіти та Міністерства охорони здоров’я. Ми плануємо розпочати перший етап програми вже 1 вересня цього року.

Довідка Комплекс "Крок до здоров’я" буде включати такі показники, як: 1) щотижнева рухова активність обсягом 8-12 годин на тиждень; 2) рівень спеціальних знань про особливості рухової активності сучасної людини; 3) фізичний розвиток (передусім співвідношення ваги та росту дитини); 4) стан функціональних систем організму (серцево-судинна та дихальна); 5) фізична працездатність та рухові здібності.

Втім, здоров’я дітей – це один напрямок. Інший, не менш важливий – пошук перспективних спортсменів, яким треба приділяти серйозну увагу на початковому рівні. Складність полягає в тому, що 2000 року після прийняття Закону "Про позашкільну освіту" осередки підготовки юних атлетів – дитячо-юнацькі спортивні школи – були виведені з системи спорту. Це негативно позначилося на їхній роботі, адже, погодьтеся, ДЮСШ – це специфічний заклад, і схожості з гуртком з малювання чи шиття тут мало… Саме в ДЮСШ викристалізовуються ті таланти, які згодом стають відомими спортсменами, чемпіонами. Тому у листопаді минулого року була прийнята постанова "Про затвердження Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу". Цей документ дозволив зберегти та розвинути мережі ДЮСШ, які вже фактично були на стадії вимирання, урегулювати питання комплектації шкіл як спортсменами, так і тренерським складом тощо.

Довідка Сьогодні в Україні працює 1688 ДЮСШ (за останній рік відкрито 20 нових), діяльність яких до прийняття постанови не була унормована. В ДЮСШ займаються 726 тис. дітей та підлітків, що становить 11% учнів віком від 6 до 18 років. Навчально-тренувальний процес в ДЮСШ здійснюють 22 633 тренерів-викладачів, з яких більше половини – штатні працівники.

- Через економічну кризу наша країна переживає нині далеко не кращі часи. Як за таких умов фінансуються два ключових на сьогодні напрямки – підготовка до ЧЄ-2012 і до Олімпіади-2010? - Що стосується підготовки до Євро-2012, тут особливих проблем з фінансуванням немає – кошти виділяються і надходять до адресатів практично за графіком. А от з фінансуванням спорту вищих досягнень, зокрема, олімпійської збірної України, яка готується до Ігор-2010 у Ванкувері, виникли певні проблеми.

Насамперед скажу, що суми передбачених коштів досить солідні. Це 150 мільйонів гривень на підготовку та участь національних команд у змаганнях, а також 21,5 мільйона – спеціальна бюджетна програма підготовки олімпійської команди. Звичайно, в умовах кризи важко розраховувати на бюджет повноцінного розвитку, але для стабільного функціонування та належної підготовки спортсменів грошей цілком достатньо. Однак для цього треба, щоб кошти надходили вчасно. А у нас вже сьогодні недофінансування міністерства – близько 10 мільйонів гривень. Це гроші, які ми заборгували національним збірним. Тому я звернувся до Кабінету Міністрів з проханням якнайшвидше розглянули питання фінансування, з тим, щоб підготовка до найважливішого старту чотириріччя не зірвалася.

На останньому засіданні уряду Кабінет Міністрів дав доручення міністерству фінансів та Держказначейству фінансувати підготовку олімпійської збірної, участь національних збірних команд вчасно і безперебійно.

11 червня ми провели з Національним олімпійським комітетом розширену зустріч за участю президентів федерацій, державними тренерами, на якій розглядалося питання виконання колективного плану наших спільних дій в умовах непростої фінансово-економічної кризи. Важливо і те, що у нас є повне порозуміння з НОК, федераціями, тренерами і спортсменами. Ми розуміємо, що в цих складних умовах залишатися єдиною командою – це запорука успіху і майбутніх Ігор, і майбутніх реформ.

- Напередодні Олімпійських ігор традиційно оголошуються медальні плани збірної України. Який прогноз на Ванкувер-2010? - На зимових Олімпіадах успіхи України значно скромніші, ніж на літніх, однак все одно треба ставити амбітну мету. Інакше для чого працювати?! Отож, на Іграх-1994 ми завоювали 2 нагороди, у 1998 – 1, у 2002 – жодної, у 2006-му ставилося завдання повернутися до списку країн-медалістів, і воно було перевиконане – 2 медалі. У Ванкувері-2010 ми хочемо зробити ще один крок уперед – завоювати олімпійське "золото". І я впевнений – цього досягнемо! Чи буде більше медалей? Не буду загадувати: треба не прогнозувати, а працювати на 150%. Щоб кожен спортсмен на Олімпіаді вийшов на пік своєї форми і саме там показав свій найкращий результат.

Пригадую, перед Олімпіадою-2008 у Пекіні була ціла епопея з медальними планами. Так, до 2004-2006 року міністерство працювало на показник – 25 нагород. Це був реальний план, підтверджений аналітичними розрахунками, і саме його я залишив своєму наступнику 2007 року. Коли ж згодом я повернувся на посаду міністра, вже фігурувала цифра 13 медалей. Я попросив надати пояснення – чому показники знижені, і що змінилося за рік у системі підготовки, але чіткої відповіді не отримав. Проте план 2006 року було відновлено, і команда їхала на Олімпіаду з попереднім орієнтиром – "25". У реальність такого урожаю багато хто не вірив, я навпаки вважав, що це – план-мінімум, а максимум – 31 нагорода. Я наполягав на цій цифрі, робив все можливо, щоб вона стала можливою, і навіть уклав кілька парі. У підсумку Україна здобула 27 нагород, але на п’єдестал піднявся 31 наш спортсмен. Тож ми з суперниками по парі вирішили, що суперечка завершилася внічию.

- Зараз ви можете укласти парі, що Євро-2012 пройде в чотирьох містах України, а у Києва не відберуть фінал? - Я повірив у проект "Євро-2012 в Україні" ще в березні 2005 року. Тоді оптимістів було не так вже й багато – Григорій Суркіс, Іван Федоренко та ще кілька відповідальних осіб… Вагоме слово на користь Євро сказав Президент України Віктор Ющенко, який особисто контролював роботу над тендером. Це стало стимулом для багатьох, і колектив людей, які повірили у "наше Євро" значно виріс. Втім, були й такі, хто відверто ставив палиці у колеса… Колись, може, я розкажу, хто і як саме заважав, але не сьогодні. Зараз нам усім треба забути колишні образи, консолідувати зусилля і, закотивши рукава, працювати на Євро-2012. Бо досвід показує: в таких проектах, як Євро-2012, треба більше справ і менше слів.

Скажімо, для того, щоб пришвидшити процес доопрацювання над проектом реконструкції НСК "Олімпійський", Міністерство надало інформаційні матеріали щодо нормативно-правового та організаційно-технічного забезпечення реконструкції "Олімпійського" Тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України для перевірки дотримання законодавства України при проведенні робіт з реконструкції НСК. Міністерство налаштовано на максимальне сприяння роботі комісії.

Днями ми звернулися до Тимчасової слідчої комісії з пропозицією на наступному засіданні ТСК розглянути проект реконструкції НСК "Олімпійський" – за участю представників міністерства, ДП "НСК "Олімпійський", генерального проектувальника компанії GMP, адаптера проекту ПТАБ "Серьогін Ю.", інших установ та організацій, які причетні до координації, розробки, експертизи та погодження проектної документації реконструкції стадіону. Така форма участі кожного народного депутата, члена ТСК в доопрацюванні проекту та внесення в нього необхідних зауважень та пропозицій буде мати суттєвий вплив на підготовку головної спортивної арени фінальної частини чемпіонату Європи-2012.

Звичайно, з Євро-2012 певні ризики є. На недавньому засіданні Виконкому УЄФА в Бухаресті нас відверто попередили: якщо ми не будемо дотримуватися графіку підготовки, то наслідки можуть бути вкрай неприємні. На наступному засіданні 30 листопада в України можуть відібрати міста-господарі Євро-2012, а Київ може залишитися без фіналу. Але наша доля – у наших руках. Після виграшу тендеру ми довго "запрягали", а 2007 рік взагалі було втрачено у плані підготовки до турніру. Почалися розмови про те, що чемпіонат у нас взагалі заберуть. Однак 2008-го нам вдалося досягти динаміки у роботі, і настрої змінилися – як в Україні, так і серед керівників УЄФА. Треба віддати належне Івану Васюнику, який зумів в короткий термін скоординувати всі Міністерства і відомства, причетні до підготовки чемпіонату Європи 2012 року і зробив з цих людей – єдину команду.

Як результат – після засідання в Бухаресті питання – бути чи не бути у нас Євро-2012 – знято остаточно. Євро буде! Восени ми знімемо й проблемні нині питання: про кількість міст-господарів та фінал у Києві. Якщо до листопада будемо працювати так само наполегливо, як зараз, то, я вас запевняю, все у нас буде гаразд.