Київська гонка з донецьким акцентом. Фото
Джамолідін Абдуджапаров, зараз почесний гість змагань, а колись – видатний узбецький гонщик, який тричі – в 1991-му, 1993-му й 1994-му роках – вигравав «зелену майку» кращого спринтера за підсумками «Тур де Франс», донині в останнє приїздив до Києва в 1986-му, щоб стартувати в міжнародній велогонці миру. Тривала вона з 24 по 30 квітня, не дивлячись на вибух на Чорнобильській атомній електостанції, з мовчазної, насправді ж злочинної згоди совєцьких правителів й божків з місцевого ЦК. Абдуджапаров каже, що тоді, під час змагань про вибух ніхто зі спортсменів не знав. Зокрема ташкентець радів двом третім місцям в критеріумі й груповій гонці. Усвідомлення того, що відбулося, настало після повернення додому, коли таємне стало явним.
Власне, з того часу престижних велогонок такого масштабу в Києві не було. Спершу екологія, а потім – економічні реалії й байдужість власть імущих закинули велоспорт як і безліч інших видів спорту, на столичні задвірки. Ситуація почала виправлятися лише в останні роки, коли в Києві з ініціативи власника однойменного центру Олександра Башенка почала проводитися велогонка Race Horizon Park. Цьогоріч вона вперше увійшла до офіційного календаря Міжнародного союзу велосипедистів (UCI) й отримала категорію 1.2. Призовий фонд турніру склав 10 тисяч доларів. Також тріо переможців групової гонки отримало від одного зі спонсорів золоті злитки.
За словами Олександра Башенка, витрати на турнір, не враховуючи призового фонду, склали 300 тисяч гривень. Хоча разом з тим в майбутньому організатори збираються збільшити й витрати, й рейтинг змагань, запрошувати до Києва іменитих спортменів. Через те й, не дивлячись на позитивну оцінку представників UCI, самі кажуть про недоліки. «Високошвидкісний спуск поруч з Протасовим Яром взагалі був не перекритим, - каже пан Башенко. – Уявіть, що гонщики летіли на швидкості 90 кілометрів на годину, ризикуючи втрапити під колеса тролейбуса. Лише частково був перекритий Червонозоряний проспект».
Зрештою, важко очікувати велосипедної культури від міста, де про сприяння їзді на роверах говорять роками. На ділі ж в Києві досі не маємо жодної велодоріжки, жодної облаштованої велостоянки, а лише німі нагадування в кримінальних хроніках у вигляді чергових ДТП, коли автівка збиває велосипедиста. Щоправда, на відкритті цієї гонки голова КМДА Олександр Попов заявив, що найближчими днями в столиці відкриють першу велодоріжку. Облаштована вона в Дарницькому районі й її довжина складає 20 км. «Через півтора року обіцяю закрити проблему велодоріжок в столиці в повному об’ємі» - гучно заявляє градоначальник.
Велосипедистів у Києві справді багато, про що засвідчив навіть проведений у суботу напередодні офіційних стартів любительський велопарад. Потім була власне гонка з роздільним стартом на Хрещатику. Її з великим відривом виграв представник київської велостайні Kolss Cycling Team Олександр Головаш. Реальних конкурентів у нього не було. А ось за два інших призових місця точилася рівна боротьба й в підсумку росіянин Сергій Ніколаєв та українець Олександр Мартиненко з донецької команди ISD-Lampre залишили без нагород казахстанця Руслана Тлеубаєва зі знаменитої конюшні Astana.
Групова гонка через добу пройшла за абсолютної переваги представників ISD-Lampre. Вони не приховували, що збиралися реваншуватися перед представниками Kolss Cycling Team за програне домашнє Гран-прі Донецька. Вийшло. Чемпіоном з величезною перевагою став Віталій Попков, а другим після нього завершив перегони інший донеччанин Олександр Мартиненко. Він обійшов фінішним ривком Микиту Умербекова з Казахстану, котрий вже цьогоріч збирається пробитися до основи своєї «Астани».
Попков же мріє про Олімпіаду в Лондоні. «До Києва я переміг на Гран-прі Москви, - каже Віталій. – Це добре. Але для мане важливим був не стільки сам факт перемоги, скільки рейтингові очки, завдяки яким зможу претендувати на одне з двох місць в олімпійській збірній України».
«Попков виграв заслужено, – каже кореспондентові «Обозревателя» Джамолідін Абдуджапаров. – Я їхав за гонкою і бачив, що з перших кіл представники ISD-Lampre почали задавати темп і ритм. То за умови, що простою київську трасу не назвеш. Є важкі під’йоми і спуски, аби відновити сили. Траса відповідає рівню змагань».
Фото – автора, Віталія Пінька й прес-служби Race Horizon Park
